Andral 72-73 a, 2013

Andral 72-73 koritsa

bresh deshupanjwngu 

72-73 * 2013

http://www.ceeol.com
savsavchev@yahoo.com
ssavchev@abv.bg
zarzala.wordpress.com

ЕДНА НЕДЕЛНА “ВРАНА”

“Andral” излиза вече петнайсет години и винаги съм се стремял да бъде по-сериозно, по-проблемно, да избягвам лековатото не само като проблематика, но и като реакция и визия. Едва ли съм успявал винаги. Но поне вътрешната ми настройка е била списанието да бъде с ориентация към по-трайни стойности. Във всякакъв смисъл. И понеже човек, колкото и да има твърди и трайни убеждения, все пак трябва да упражнява и някакво съмнение във всичко, което върши, отвреме-навреме съм се укорявал както за тъмните краски по отношение вярата или неверието си както в предчувствията си за бъдещето, свързани с неща, извън човека, но и с човешкия фактор, от който зависи тъй много.
Но ето, дори и когато решавам да отделя десетина-петнайсет страници за един чисто визуален десерт на очите, пак, без да искам, хлътвам в канавката на проблемите… Във времето на протестите – у нас, в Турция, в Египет, – кога­то съзнанието на човека отвсякъде е атакувано много екстремно и щеш-не щеш не можеш да не вземеш позиция и усетът за справедливост, възмездие и търсене на изходи изисква своето, в някакъв момент излизаш от коловоза и точно тогава трябва да се отдадеш в пълна мяра на радостта, на празника на сетивата сам по себе си. Тъкмо това е и целта на настоящия фоторепортаж, който ни вади от проблемното, от писъците на деня и ни потопява в красивия свят на природата, историята и чистото съзерцание. Който може нека посети Двореца “Врана”, струва си, който не може – нека тук види част от неговата красота, от неговата търсена и съхранена естетика.

“Andral”

Изображение0568

Изображение0546

Изображение0548

Изображение0549

Изображение0550

Изображение0551

Изображение0552

Изображение0553

Изображение0555

Изображение0556

Изображение0557

Изображение0558

Изображение0559

Изображение0560

Изображение0562

Изображение0564

Изображение0565

Изображение0561

Изображение0567

*************************************************

*************************************************

logo-historians-top-vesna-2013

Жертви Голокосту

Бренда Дейвіс Лутц
Джеймс М. Лутц
Histor!ans, Украйна

Хоча більшість студій із історії Голокосту у центрі своєї уваги мають страждання єврейського населення у окупованій країнами Осі Європі, цигани також були об’єктом нацистського винищення. Цигани як народ змогли пережити спрямовані проти них кампанії передусім завдяки тому, що вони знаходилися в країнах, що перебували під контролем союзних Німеччині урядів. Ці уряди зазвичай відмовлялися брати участь у знищенні циган (аналогічно до того, як деякі з них не брали участі у винищенні євреїв). Більшість циганського населення у Європі Осі перебувала поза зоною прямого контролю нацистської машини знищення. Унаслідок цього рівень його виживання був порівняно вищим. На відміну від циган, європейські євреї у своїй більшості потрапили під прямий контроль Німеччини, тож їхня смертність пропорційно була значно вищою. Отож, можна ствердити, що географічне розташування було одним із основних факторів, що пояснюють високий рівень виживання циган у порівня­нні з євреями.
Доля циган під нацистською владою під час Другої світової війни викликала серйозні дискусії з приводу того, чи їх слід визнавати жертвами Голокосту, чи просто однією з багатьох груп, котрі стали жертвами пов’язаних із війною й окупацією арміями Осі конфліктів і руйнувань. Основне питання – те, якою мірою цигани були мішенню винищення, такою ж, як і євреї, приреченою на смерть Гітлером і нацистським апаратом безпеки? Для того, щоб визначити наміри щодо цього нацистського керівництва, долю циган буде порівняно з долею євреїв у відповідності зі схемою, розробленою Елен Фейн для розуміння суворості антиєврейських переслідувань у Європі під час Голокосту2. Цей порівняльний аналіз забезпечить надійний ґрунт для розуміння того, якою мірою циган варто вважати жертвами виключної нацистської політики геноциду, котра відома як Голокост.

Цигани як групова жертва

Цигани були групою, до якої нацистський режим з самого початку планував застосувати переслідування. Згідно з нацистськими расовими теоретиками цигани були радше об’єктами або паразитами суспільства, а не людьми3. Погане ставлення до них та їх фізичне знищення вважалося виправданим, оскільки воно мало своїм результатом знищення «небажаного» й «нечистого» елементу в Європі4. Звісно, цигани стикалися з законодавчою дискримінацією й негативним ставленням іще від Середньовіччя, багато європейських держав видавали закони, спрямовані на дискримінацію циган; погане ставлення до них часто санкціонувалося владою5. У Німеччині після приходу нацистів до влади цигани, як і євреї, підпали під дію «спеціальних законів», спрямованих на їх відокремлення від «арійського» населення і запобігання міжрасовому змішуванню6. Циган, як і євреїв, німецькі расові закони перед Другою світовою війною класифікували як громадян другого сорту, вони розглядалися як чужинці7. Крім того, як ми вже знаємо, після початку війни цигани ставали жертвами звірств, масових убивств, використання рабської праці і депортацій до таборів смерті8. Під час депортації циган бюрократичні паралелі між класи­фікуванням їх та євреїв були надзвичайно схожими9. Дійсно, незначну кількість німецьких циган було помилувано. Тим, хто мав чисту циганську кров, дозво­лялося існувати в межах їхніх громад10. Коли циган почали депортувати до таборів смерті, ці відмінності втрачали значення11. Хоча ми точно знаємо, що цигани надзвичайно постраждали під час війни, слід усе ж таки дати відповідь на питання, чи були вони мішенню цілеспрямованого винищення?
Переважна більшість досліджень Голокосту і суміжних питань наци­ст­ської політики фокусуються на переслідуванні європейського єврейства, що цілком зрозуміло з огляду на шестимільйонні втрати цієї групи. Циган часто або взагалі не згадують, або згадують лише припадково. Однак мають існувати й такі праці, які у центр дослідження поставлять саме циган як групу, яку нацисти також планували знищити12. Пропозиція вважати циган жертвами Голокосту викликала реакцію серед його дослідників, котрі стверджують, що тривалість і рівень переслідування цієї групи та євреїв не були однаковими. Єгуда Бауер вважає, що цигани не були жертвами Голокосту, зокрема, коли спиратися на добре розроблені визначення понять «масове вбиство», «ге­но­цид» або «Шоа» («Катастрофа»)13. Масове вбивство потребує наявності мас­штабного вбивства. Геноцид – зусилля знищити етнічну, расову, або національну групу шляхом знищення її лідерів і культури, у тому числі руйнування еліт та інших членів групи, котра ставала мішенню. «Геноцид у такому визначенні мав би включати нацистську політику щодо чехів, поляків або циган…»14. Поняття «Голокост» або «Шоа» зарезервовано для зусиль цілкови­того знищення групи. Євреї під владою нацистів та вірмени в Османській імперії – два приклади подібних спроб у новітній історії. Такі визначення є близькими до даної ООН дефініції часткового та повного геноциду (тобто Голо­косту). Унаслідок цих важливих відмінностей Бауер послідовно стверджує, що Голокост відрізняється від інших прикладів геноциду, а тлумачення цього терміну не можна розширювати, наприклад, включивши до числа його жертв циган або поляків15. Він навіть твердив, що євреї фактично були особливою мішенню і, дивлячись із нацистської перспективи, Друга світова війна велася саме проти них16. До подібних висновків дійшов і Джек Ейснер17. Навіть Дональд Кенрік і Ґреттен Паксон, які склали хроніку нацистської кампанії проти циган, відзначають, що цигани у Греції вижили завдяки тому, що, «вірогідно, німці були дуже заклопотані своїми основними жертвами, євреями, щоб витрачати час на циган»18. Стівен Кац здійснив порівняльний історичний аналіз Голокосту й інших геноцидних ситуацій, розглянувши циган як один із мож­ливих прикладів19. Він робить висновок про те, що переслідування циган наци­стами не було рівнозначним із їхніми антиєврейськими діями. Цигани під владою нацистів дійсно постраждали, однак «їхня доля, насправді жорстока, була якісно відмінною, менш ритуалізованою, менш безкомпромісною, менш категоричною»20. Можливо, його найпромовистішим твердженням є те­за про те, що на контрольованій нацистами території загинула менше ніж чверть циган у порівнянні з понад 85% єврейського населення цих земель21. Аргументи, наведені у відповідь на пропозиції вважати циган жертвами Го­локосту, сходяться на тому, що політику нацистів не було спрямовано на ціл­ковите винищення циган за тією ж схемою, що й євреїв. Питання полягає в тому, чи планували нацисти повністю знищити циган, як вони це робили щодо євреїв, чи ж цигани були жертвами «часткового геноциду», коли користуватися термінологією Бауера.
Хоча показники смертності євреїв та циган відчутно різнилися, ці відмінності можна бодай частково пояснити відзначенням різниці в рівні впливу, котрий нацистська влада і, зокрема, апарат знищення, мав у різних підконтрольних Осі регіонах. Деякі області було безпосередньо включено до Райху, інші було окуповано, решту ж складали країни-союзники, у яких було неможливо здійснювати однобічну німецьку політику. Елен Фейн у своїй праці про Голокост виокремила три рівні контролю СС відповідно до окреслених вище відмінностей22. Оскільки вона відзначає розмаїття інших чинників, що впливали на коливання рівня смертності єврейського населення різних те­ри­торій, її потрійна схема виявляється корисною і для пояснення різниці у рівні виживання. Використання цієї ж таки моделі і щодо циган може бути плідним для розуміння вищого рівня їх виживання у підконтрольній Осі Європі. Цей аналіз може підтвердити твердження Бауера й Каца, наприклад, коли він дійсно продемонструє, що нацисти були поблажливішими щодо циган, особливо, ко­ли ми побачимо, що у одних і тих самих регіонах рівень смертності серед циган буде послідовно нижчим, ніж серед євреїв. Із іншого боку, якщо місцевий колабораціонізм і відмова від нього пояснює багато відмінностей, то цілком можливо, що нацистський режим однаково зосереджувався на винищенні як євреїв, так і циган.

Таблиця 1. Показники смертності серед циган і євреїв за зонами СС

Територія

Єврейське населення

Циганське населення

Зона СС 1

Територія До війни Втрати %% До війни Втрати %%
Німеччина/Австрія 240,000 210.000 87,5 31,200 21,500 68,9
Люксембург 5,000 1,000 20,0 200 200 100,0
Протекторат Богемія і Моравія 90,000 80.000 88,8 13,000 6,500 50,0
Польща 3,300,000 3,000.000 90,9 44,400 28,200 63,5
Литва 155,000 228,000 90,1 1,000 1,000 100,0
Латвія 93,000 5,000 2,500 50,0
Естонія 5,000 1,000 1,000 100,0
Сербія 23,000 20,000 87,0 60,000 12,000 20,0(1)
Україна/Білорусь 1,875,000 1,145,000 61,1 42,000 30,000 71,4
Загалом 5,786,000 4,684,000 80,9 197,800 102,900 52,0

Зона СС 2

Норвегія 1,800 900 50,0 ? 60  
Нідерланди 140,000 105,000 75,0 500 500 100,0
Бельгія 65,000 40,000 61,5 500 500 100,0
Салоніки 50,000 45,000 90,0 ? ?  
Загалом 256,800 190,900 74,3      

Зона СС 3

Країни-союзники
Фінляндія
2,000 0 0,0 ? 0 0,0
Болгарія 64,000 14,000 21,9 100,000 0 0,0
Італія(2) 40,000 8,000 20,0 25,000 1,000 4,0
Угорщина(3) 650,000 450,000 69,2 100,000 28,000 28,0
Румунія 600,000 300,000 50,0 300,000 36,000 12,0
Словаччина 90,000 75,000 83,3 80,000 1,000 1,25
Хорватія 26,000 22,000 84,6 28,500 28,000 98,2
Інші
Італійська Греція(2)
20,000 9,000 45,0 ? 50
Франція 350,000 90,000 25,7 40,000 15,000 37,5
Данія 8,000 0 0,0 7 0 0,0
Загалом(4) 1,850,000 968,000 52,3 673,500 109,050 16,2
(1) Оцінка, яка може бути значно заниженою.
(2) Депортації та вбивства після капітуляції Італії 1943 року.
(3) Депортації і вбивства передусім після встановлення маріонеткового уряду 1944 року.
(4) Загалом для циган із виключенням Фінляндії, Греції та Данії.

Джерела: для єврейських втрат – Lucy S Dawidowicz, The War against the Jews, 1933-1945 (New York. Bantam, 1975), pp 483-544; для циганських втрат – Kenrick,Puxon, Destiny, esp. pp. 183-84. Цифри щодо Італійської Греції та Салонік, а також депортації циган із Норвегії взято з: Martin Gilbert, AtlasoftheHolocaust (Oxford. Pergamon Press, 1988)

Порівняння за Зонами впливу СС

Співвідношення кількості населення та смертності циган та євреїв у різних регіонах Європи було узагальнено за окремими територіями та зонами контролю СС і використано Фейн у її дослідженні Голокосту. Відповідні цифри містяться в Таблиці 1. До намальованої Фейн картини внесено дві зміни.

Люксембурґ, країну, яку вона не розглядала, було включено до Зони СС 1 із часу приєднання Великого Герцоґства до Райху, відколи місцеве населення підпорядкували тим самим законам і обмеженням, що й населення інших йо­го частин, як от Німеччина та Австрія. Крім того, Фейн не включала до свого аналізу жодної частини СРСР окрім балтійських країн. Дані щодо початкової кількості єврейського та циганського населення та їхньої смертності для Радянського Союзу в цілому є менш релевантними, оскільки переважна частина його території ніколи не перебувала під контролем країн Осі. Завдяки цьому в багатьох регіонах СРСР єврейське та циганське населення опинилося поза досяжністю німецької расової політики. Однак уся Білорусь та Україна потрапи­ли під владу нацистів, через що німецьку расову політику було застосовано до населення цих місцевостей. Євреї та цигани цих двох радянських республік перебували під безпосереднім контролем німецької військової адміністрації і бу­ли об’єктом депортацій тією ж мірою, як і населення балтійських країн. Через це їх вирішено розглядати в межах Зони СС 1.

Зона СС 1

Таблиця 1 показує помітні відмінності між цими трьома зонами. У Зоні СС 1, де нацисти мали найбільшу свободу дій, єврейські втрати перевищили 90% від кількості довоєнного населення. Втрати серед циган частково були нижчими, але вони склали як мінімум понад половину від довоєнної чисельно­сті. У Білорусі та Україні, де мешкала значна кількість як євреїв, так і циган, кількість смертей останніх була навіть пропорційно вищою. У цій частині таблиці найсумнівнішими щодо циган є дані щодо Сербії. Сербія являла собою єдину частину розчленованої Югославії, що потрапила під прямий контроль Німеччини уже 1941 року, що стало причиною прямого застосування політики СС щодо «небажаних» категорій людей. Цифри втрат серед циган Югославії є дуже неточними. Кенрік і Паксон вказали для Сербії мінімальну цифру в 12 тис., яка, на їхню думку, могла бути заниженою23. Рюдіґер Фоссен у новішому обчисленні смертей циган оцінює їхню довоєнну кількість у Югославії в 100,000 і підраховує, що 90,000 із них було вбито24. Ця цифра показує, що було знищено приблизно 50,000 із 60,000 сербських циган. Коли прийняти цю (вірогідно, завищену) оцінку, то смертність циган у Зоні СС 1 складатиме 72.6%, а не 53.9%. Навряд чи циганські втрати дійсно досягли цієї максимальної цифри. Частина циган вижила в сільській місцевості Сербії, де контроль нацистської адміністрації та місцевих колаборантів був досить слабким. Це від­різняло їх від сербських євреїв, які були зосереджені в містах, через що їх загинуло більше25. Точно оцінити втрати циган важко зокрема й через те, що багато убивств відбувалися в межах самої Сербії, а не в таборах смерті26. Циган систематично захоплювали в якості заручників і розстрілювали на знак кари за німецькі втрати від партизанських нападів. Сотню заручників розстрілювали за кожного вбитого німецького солдата, п’ятдесят – за кожного пораненого27. Безсумнівно, такі дії призвели до вищої кількості смертей, ніж озвучена цифра у 12,000. Страждання сербських євреїв та циган дійсно були величезними. Белград та ті частини Сербії, які перебували під прямим контролем Осі, було оголошено вільними від євреїв та циган уже 1942 року28. Отож із цього можна зробити висновок, що втрати циган були вищими, ніж мінімальна цифра, названа в Таблиці 1. Коли прийняти вищі, хоча й не максимальні, оцінки смертності у Сербії, то цілком імовірно, що загальні втрати циган у Сербії склали 60-65% від довоєнної кіль­кості. Ця цифра є нижчою, ніж втрати, яких зазнало єврейське населення цих областей, але пропорційно вона є дуже високою.

Зона СС 2

До Зоні СС 2 було включено лише кілька територій. Тут німецьке пану­вання було дещо менш тотальним, ніж у Зоні 1, але його наслідки для циган були майже настільки ж смертоносними, як і для євреїв. Що стосується перших, то їхні нечисленні громади в Бельгії та Нідерландах було фактично вини­щено 29. Кількадесят циган мешкало в Норвегії , частину з них було вислано до концтаборів, де вони й загинули30. Імовірно, якась кількість циган мешка­ла в Салоніках та сусідній Фракії, але немає жодного свідчення про їхню депор­та­цію до таборів смерті. Мала чисельність циган у Зоні 2 не надається до порівня­ння, але наявні обмежені свідчення дають підстави ствердити високий рівень втрат.

Зона СС 3

Найбільші відмінності показників втрат серед євреїв та циган з’являються в Зоні СС 3, тож саме події на цих територіях потребують детальнішого комента­ря. Саме тут відсоток євреїв та циган, які вижили, був вищим, ніж у Зонах 1 або 2, оскільки берлінській владі доводилося провадити переговори з приводу акцій проти визначених категорій людей, а не просто розпочинати депортації або наказувати командам смерті здійснювати вбивства. Дії урядів-союзників Осі, спрямовані на полегшення або, навпаки, перешкоджання переслідувань Євреїв добре досліджено. Усе ж таки, циган у цій частині Європи жаліли значно більше, ніж місцеве єврейське населення.
Що стосується країн Скандинавського півострова, Фінляндія обмежилася військовим союзом із Німеччиною під час нападу на Радянський Союз, у цей самий час німці керували Данією непрямо, щоб дозволити їй зберегти фіктивний нейтралітет. У цих двох країнах було відносно небагато циган, але їх було врятовано їхніми урядами31. Тоді, коли Фінляндія відмовлялася депортувати громадян-євреїв, а Данія організувала порятунок свого єврейського населення, жоден уряд не співпрацював у депортації циган32, показники виживання як євреїв, так і циган у Данії й Фінляндії виглядають набагато краще у порівнянні з цифрами з Норвегії (Зона СС 2), звідки було депортовано до таборів половину тамтешніх євреїв і всю нечисленну циганську громаду.
Франція була єдиною західноєвропейською країною в Зоні 3. Як у Франції уряду Віші, так і на окупованій території, переслідувалися і євреї, і цигани. Однак нижчий ступінь контролю з боку Німеччини зумовив те, що понад половина євреїв і циган пережила війну. У цьому плані Франція виглядає значно краще за Нідерланди та Бельгію (Зона 2). Досить цікавим є те, що показник виживання циган тут є навіть пропорційно гіршим, ніж у випадку євреїв. Однією з причин цього факту є те, що цигани були легшою мішенню для депортацій. Їх збір для транспортування до таборів смерті полегшувало те, що багато циган французька влада затримала й зосередила в таборах ще 1940 року, тож їх було звезено до таборів після капітуляції того ж таки року33. Імовірно, тут ми бачимо один із небагатьох прикладів, коли цигани були групою, яку було простіше виокремити й підготувати для депортації. Слід відзначити, що в цьому випадку німецька влада скористалася можливістю швидко впоратися з великою кількістю циган.

Продължава в “Andral” 74-75, 2013

***********************************

***********************************

През месец май

т.г. получих имейл от непознат с молба, на която не съзрях причина да откажа. Не съм редактирал текста на писмото. Предлагам на читателя тая любопитна междуокеанска история.

Уважаеми г-н Савчев,
пиша Ви с молба, ако е възможно, да ми преведете един кратък текст от англий­ски на ромски език. Текста ми е изпратен от моя приятелка от САЩ, която е полуромка. Обещах й, че ще потърся някой, който може да го направи. Научих, че Вие сте специалист в тази област, който е превел доста неща на ромски език и сте издали няколко речници. Моля Ви ако се съгласите да изпълните молбата ми, превода на ромски език да е написан на латиница, защото тя не познава кирилицата. Предварително Ви благодаря!

С поздрави: д-р Димитър Савов. Това е текста:

Love is leaving me
running through my hands
like sand
like the ashes of my life
love is leaving me
let me take
just one more breath
before I die

love is leaving me
tell me everything will be fine
lie to me
tell me you will be with me
till the ends of time

P.S. Превода ми изпратете на имейла от който Ви пиша. Той е личният ми.

По-долу e моят отговор. Разбира се, най-напред преведох текста на български, след това – на rromanis.

Любовта ми отлетя
Мина през ръцете ми
като пясък
като пепелта на живота ми
Отлетя любовта ми
Нека, нека поема само още дъх
Преди да умра.

Любовта ми отлетя
Кажи ми, че всичко ще бъде наред
Излъжи ме
Кажи ми, че ще бъдеш с мен
До края на дните ни [до края на времето]

Mu dehibi urwyas
sar balval turya mandi
sar chishwy
Sar mi zhivotuski chik
Urwyas mu dehibi
Ko mi, ko mi sade ekh drom panda ti lya mu solutsi
Angla mw merimnasti.

Urwyas mu dehibi.
Vaker mangi, ta sourru mw ovil lachshws
Hoha man
Vaker mangi, ta mantsa mw ovis
Zhi kana bitsein amarw zesa [zhi kana bitseil u vakwtsi].

********************************

********************************

част 1

Ромская элита:
кто они и как живут в Украине

Алина Варфоломеева
“Великая Эпоха”, Украина

О том, как живут украинские ромы, или цыгане, как их называют
в народе, известно не многим: несколько столетий назад о них писали
Пушкин и Толстой, но до сих пор о повседневной жизни этих людей
известно мало. На улицах больших городов можно увидеть
«неблагополучных» представителей этого национального
меньшинства, а есть ли у них элита, культурная элита?

Чтобы больше узнать о ромах, мы встретились с Юлией Дмитриевной Кондур, президентом международной благотворительной организации “Ромский женский фонд Чирикли”. Название организации переводится как птичка.
Юлия Дмитриевна и её супруг работают в сфере культуры. Раньше они с семьёй жили в Измаиле, а не так давно переехали в Киев. Одевается Юлия Дмитриевна по-европейски элегантно: белый летний костюм красиво оттеняет смуглую кожу, пышные черные волосы уложены назад.
Женщина-лидер родилась в семье одного из самых влиятельных в таборе людей.
“У нас в таборе два предводителя было, и мой дедушка тоже был один из главных, так сказать, тоже барон. Дедушка родился в 1905 году, он и революцию видел, и при Николае ІІ он жил. Он даже служил — говорят, что ромы не служат. А мой дедушка служил в военно-воздушных силах, не знаю, год или два он там был, потом вернулся в свой табор”, – говорит Юлия Дмитриевна. Она, дочь влиятельных в таборе людей, стала для своего окружения предвестницей значительных перемен.
“Я была такой девушкой, что на меня было очень сложно как-то влиять. И они меня воспринимали именно такой. Я одевала брючки. Всем было очень удивительно, потому что весь табор ходил совершенно по-другому.
Я для своей семьи, для своего табора, в котором более ста семей, внесла свежую волну нового поколения, новой современной молодёжи. Я оголила голову – я никогда не укрывала её. Стрижечки такие… современная девочка. Я участвовала в концертах, танцевала, с макияжем, накрашенные ногти и т.д. И это был пример для других молодых девушек. И потом взрослые женщины тоже стали снимать платки”, – говорит Юлия Дмитриевна.
С будущим мужем Юлия Дмитриевна росла вместе – он тоже принадлежал к одной из самых влиятельных семей табора.

Yuliya Kondur

Юлия Кондур със своя съпруг.

“Мой свёкор не запрещал мне ничего. Он меня очень любил, и воспринимал меня как свою дочь. Это для меня была большая честь, потому что он барон, он был очень серьёзный, очень солидный человек, метр восемьдесят ростом, с длинными усами, кучерявая красивая шевелюра, густые красивые волосы, очень красивый мужчина. Своим поведением он оказывал мне своё уважение, это была для меня честь, я её воспринимала, конечно, с гордостью”, – вспоминает наша собеседница.

Впрочем, быть сильной женщиной в ромском патриархальном обществе было не так уж легко: приходилось себя отстаивать. Юлия Дмитриевна говорит, что среди восточных женщин и то больше успешных: многое зависит от образования, которое доступно не всем. А в случае, если деньги на учёбу есть, но учиться нужно в другом городе, родители могут просто не пустить девушку на учёбу: считают, что её вдали от дома могут обидеть. Впрочем, сейчас с этим уже не так строго.
“Мне, как женщине-лидеру, в моей семье повезло: у меня был супруг одного со мной возраста, в одно время мы жили, в одном таборе воспитывались, и очень хотели учиться – и он был лидером, и я. У нас как-то так совпали желания, что мы потом создали семью. Желание получить высшее образование привилось и моим деткам”.

част 2

Ромская элита:
кто они и как живут в Украине

Какие они, представители ромской культурной элиты, которые
заботятся о том, чтобы их дети получили образование,
чтобы общество знало их с лучшей стороны? Насколько легко ромским детям учиться в общеобразовательной школе? Об этом можно судить со слов Юлии Дмитриевны Кондур, президента международной
благотворительной организации “Ромский женский фонд Чирикли“.

В первой части статьи мы рассказывали о том, в какой среде воспитывалась ромская женщина-лидер и о том, что её с будущим супругом, сыном цыганского барона, объединяло сильное желание учиться. Стремление получить высшее образование, по словам нашей собеседницы, передалось и её детям.
Впрочем, не все ромы при желании учиться могут получить образование. Так, одну из дочерей Юлии Дмитриевны, Капитолину, в первом классе школы просто игнорировали – девочка приходила подготовленной, но на неё просто не обращали внимания, не вызывали. По словам матери, через полгода ребёнок не был аттестован – уже в первом классе девочка столкнулась с дискриминацией.
Юлия Дмитриевна говорит, что абсолютное большинство ромских детей в Измаиле, где они в то время жили, отправляли в одну школу, которая считалась школой для умственно отсталых. Туда хотели перевести и Капитолину. К счастью, ситуация разрешилась благоприятно: девочку отдали в другую школу, которую она закончила с отличием. Потом училась в Университете Мечникова в Одессе, а после переезда в Киев Капитолина перевелась и окончила университет Шевченко – один из самых престижных украинских вузов. По образованию она – психолог.
«Мне говорили учителя с уважением „Спасибо“. И в 6-й школе, и в университете благодарность выражали мне: не я благодарила учителей, а они меня за такого ребёнка. Но, понятно, что потом я встречалась с директором, который вот так… не воспринял [ребёнка]. Я в районо ходила, говорила — никто не хотел воспринять это всерьёз. Это была предвзятость самой директрисы. В районо были, конечно, шокированы, потому что мы были известны в городе как культработники – мой муж тогда работал замдиректора дворца культуры. И мои дети учились в этой школе при другом директоре. А с Капитолиной вот такая случилась история.
И сколько бы раз я ни приезжала, она ещё работает, “вы меня простите за Капитолину” – всё время просит прощения. “Я знаю, что она окончила университет, это было недоразумение…” – она не знает, что говорить. Я говорю: “Бросьте уже ради Бога, у моей дочери всё нормально”, – говорит Юлия Дмитриевна.
По её словам, в больших городах, в областных центрах, районных, есть очень много образованных ромов. Они и их дети живут уже обычной жизнью: учатся, работают.
“Понимаете, когда семья порядочная, когда они понимают, для чего и как нужно дальше жить, чтобы быть, прежде всего, человеком, они уже прививают это своим детям, и эти дети тоже оканчивают школу, получают высшее образование. Во всяком случае, общеобразовательную школу они заканчивают”, — говорит Юлия Дмитриевна.
Распространённая среди ромов профессия – педагог, учатся также на юристов. Говорят, раньше получить образование было легче, оно было бесплатным. Но были и минусы: для того, чтобы выучиться, к примеру, на медика, скрывали свою национальность.
“Даже писали у себя в паспорте метрическом, что она не ромка для того, чтобы получить образование. При союзе 6-я графа — национальность – ромы и евреи не могли получить достойного положения или образования”, – говорит Юлия Дмитриевна.

Kapitolina
Меньше таких, кто стал депутатом местных, сельских советов – таких вообще единицы, рассказывает наша собеседница. А вот в других странах есть – в Латвии, к примеру, членом парламента был представитель ромского национального меньшинства.
Больше всего, наверное, среди ромов деятелей культуры: их семейные творческие коллективы работают во дворцах культуры, кто-то работает сам по себе, многие имеют звание народных артистов. Среди известных имён — Карафетовы с театром “Очи чёрные”, Любовь Власова… “Это наша элита, это наша интеллигенция”, – говорит Юлия Дмитриевна.
“Мы всю жизнь проработали в культуре, мы работали в должности руководителей ансамбля песни и танца, мой супруг окончил Институт культуры Корнейчука. Такие вот творческие семейные коллективы, когда началось ромское движение в Украине, первыми отозвались”, – рассказывает наша собеседница.
Однако образованных ромов – не так много. Большинство всё же живёт в отдалённых районах без жилья, без двора и без работы, говорит Юлия Дмитриевна Кондур.
“Их социальный уровень очень резко отличается от среднего. И их, к сожалению, больше, чем этой маленькой горсточки элиты. Их процентов 90, и только 10 процентов может быть элиты, с образованием, с высшим образованием”, — рассказывает наша собеседница.

част 3

Ромская элита помогает получить
документы и образование своему народу

В этой статье вы не найдёте описания роскошных интерьеров домов
цыганских богачей, о которых ходят слухи, – под словом элита мы
подразумеваем ромскую культурную элиту. В предыдущих частях мы приводили рассказ представительницы ромской интеллигенции Юлии Дмитриевны Кондур о том, как она, живя в таборе, стремилась получить образование, а также о том, какие профессии доступны её народу.

В этой части мы расскажем о том, насколько сложно ромам получить образование, а также о том, сколько из них живёт без документов.
Женщина-лидер Юлия Дмитриевна Кондур организовала благотворительную организацию, которая занимается тем, что помогает ромам получить образование. Для многих из них в первую очередь нужно решить проблему получения документов.
“По нашим данным нас на самом деле около полумиллиона, а официально 47 тысяч. И вот считайте: полмиллиона людей фактически нигде не фигурируют, их нет”, – говорит наша собеседница. По её словам, такими людьми манипулируют, как хотят, “начиная от милиции до разных мафиозных структур, которые используют их как рабсилу”. Малообеспеченных ромов, не имеющих документов, втягивают в нелегальный бизнес. Часто используют труд детей.
“В нелегальный бизнес затягивают, и особенно берут многодетных мам, потому что знают, что их ни за что не накажут — она же многодетная мама. Она продаёт наркотики, как сейчас говорят, “под крышей” высокопоставленных людей. Об этом все знают. У наших женщин очень-очень маленький статус, и это просто хвала для тех, кто может выбраться, может получить образование”, – говорит Юлия Дмитриевна.
“Мы знаем, что в Украине это большая беда, много стихийных таборов вокруг Киева – но это отдельный наболевший вопрос. Когда ромы заполонили почти все большие, курортные города. В Ялте мэр сказал убрать ромов из города: понятно, что это противозаконно, но в то же время я понимаю, что там происходит. Это масса людей голодных, грязных, которые вообще немыты, не стираны – у них нет условий для этого. Вот эта их жизнь заставляет куда-то идти, чтобы найти себе пропитание, они как в замкнутом кругу. И я понимаю этого человека – потому что это курортный город, и в этот сезон, там много иностранцев”, – говорит Юлия Дмитриевна.
Таким ромам и старается помочь благотворительная организация Юлии Дмитриевны – их прописывают в дома для бездомных, где они получают временные справки. На основании таких справок позже им стараются сделать паспорта. Говорят, что проблемы с документами у ромов есть на всей территории бывшего соцпространства.
Много внимания уделяют также тому, чтобы дать возможность учиться ромской молодёжи, у которой уже есть документы.

Romski tborcheski kolektiv

Ромски творчески колектив от Украйна.

Во всей Украине только один фонд Сороса спонсирует обучение таких молодых людей – и то, выбирать профессию они не могут, гранты выделяются только на обучение юристов.

“Мы уже много лет назад обсуждали программу, чтобы принимали детей и в училища – давали не только высшее образование, и не только юридическое. Право – да, он должен знать свои права, но есть же такие специальности, которые нужны каждый день. Тот же сапожник, парикмахер. Если ребёнок не имеет знаний, не имеет возможности и денег, он может пройти эти курсы – на того же водителя”.
“Мы хотели бы, чтобы для ромских детей были квоты, чтобы хотя бы на аудиторию 30, 40, 100 детей, чтобы хотя бы один-два ребёнка имели возможность воспользоваться какими-то льготами для поступления”, – говорит Юлия Дмитриевна Кондур, глава благотворительной организации “Ромский женский фонд Чирикли”.
Однако наша собеседница не ждёт, пока государство начнёт им помогать – сама делает то, что в её силах. В Одесской области её благотворительной организации удалось открыть 4 школы и образовательных центра для ромских детей и молодых людей. Также проводили они и фестивали, и образовательные программы. Стараются приучить молодёжь ходить в школу.
Такую инициативу поддержали и другие интеллигентные семьи ромов. Центры образования открыли в Закарпатье и в Харькове.
По словам нашей собеседницы, особенно бедно живут ромы на западе и юге Украины. Кто-то живёт в лачугах из сбитой фанеры, кто-то под крышей из полиэтиленовой плёнки. Документов нет – нет своей земли. Есть ромские селения и на подъезде к столице, и в курортных городах.

****************************************

****************************************

София преди и сега:
хамалите

starasofia

Блог Стара
София

hamali 1

Софийските хамали винаги са били един от характерните градски образи – снимката е от второто десетилетие на XX век.

hamali 2

В очакване на клиенти за деня, началото на 40-те години.

hamali 3

До днес столичните хамали остават
запазената марка на площад “Македония”.

hamali 4

Макар и числеността им да намалява,
все още можете да се възползвате от техните услуги.

Из Блогосфера

*************************************

**************************************

8 април 2013

Валери ЛЕКОВ

209859_10150182202162941_590257940_6872459_5778102_o

Днес не искам никой да ме поздравява, нито пък аз да поздравявам. Днес много изследователи, обучители, социолози, държавници, политици, ромски лидери и каквито ви дойде на ум загрижени интегратори, ще покажат колко много милеят и работят за благото на циганите. Всеки ромски лидер по места пък, “намерил” пари, вече е организирал свое събитие. Определени цигани днес ще ги канят тук и там – по министерства, посолства, институти, зали, ресторанти, ще им говорят красиви думички, ще ги веселят, ще има концерти и спортни игри, хапка-пийка, награди. Те пък ще се изкъпят, ще си облекат най-новите костюми, ще играят кючек и ще се чувстват важни. Ще има дебати, кръгли маси, пресконференции, среща с великите сили, семинари и ухажване /идат избори/. Ще се четат последните доклади, ще се съобщят данни от послед­ните изследвания, ще се прояви загриженост. Ще бъдат показвани младите, изучили се роми по телевизии, като модели за развитие на етноса. Те пък ще гледат да се докоснат и снимат с някои от управляващите и ще им видим щастливите физиономии тук. И денят ще е отминал, без обикновените цигани да разберат какъв е този техен ден и защо се случва всичко това. И през останалите 364 дни от годината, тези обикновени цигани в махалите ще продължават да нямат работа, да гладуват, да ги убиват за кражба на желязо, хартия и други вторични суровини, да бъдат оправдание на политиците за обедняването на българския народ, да живеят в беззаконие и страх, да умират като Петър от Брезник – в ми­зерия и болки, препращани от болница в болница, без да бъдат лекувани.
Затова няма да кажа на никой “Бахтало амаро дивес”, а ще преклоня смирено глава пред избитите през вековете, заради това че са по-различни от останалите, пред изтребените в концлагерите, пред гладуващите и умиращи в махалите обикновени хора.
Днес ще бъде и погребението на Петър, когото не успяхме да спасим! Мир на праха му!

От Блога “Записки от близкия Сатурн”

***********************************

***********************************

Изображение0523

Димо, учител от Велинград. “Уличка в Стария Пловдив”.
За съжаление Биргит Игла не можа да си спомни второто име на художника, подарил й платното преди двайсетина години.
Снимката на платното е направена с непрофесионален апарат.

***********************************

***********************************

ФРАГМЕНТИ И МЕТАФОРИ

Савчо САВЧЕВ

О-о, някои епохи са чаровни курви… Как да устоиш да се хвърлиш през­глава в рая, а впоследствие да хлътнеш в … ада на обятията им?

* * *
Преди няколко години ми попадна една от книгите на преводача на др. Ж. при двете му посещения при папата – Асен Марчевски. В нея той споделя за разговора си с една италианска аристократка‚ която според него твърдяла‚ че Ботйов не може да е убит от турци‚ тъй като те са били въоръжени с модерни пушки‚ а раната е била от по-старо оръжие‚ с каквото са били въоръжени четниците. Тогава ми стана и в някаква степен обидно‚ че навън знаят повече истини от нас за обстоятелствата около тази национална трагедия и величие. А по повод версията на Ст. Цанев‚ твърдение от публикация в този сайт‚ че Ботйов‚ когото той преди десетилетия нарече ”другар”‚ се е самоубил‚ оставям … без коментар. Свободните исторически съчинения‚ тъй характерни за някои по­е­ти‚ а и историци‚ са се превърнали в нарочен за употреба грим на люде‚ които ви­наги “с чиста съвест” са се опитвали да приватизират идеи‚ символи и интер­претации на обстоятелства около живота на национални херои. И понеже използвам множествено число‚ ще спомена‚ примерно‚ още едно име – Хайтов. Не‚ не съм анонимен: Савчо Савчев
P.S. Съжалявам‚ че не мога да цитирам точно пасаж от споменатата книга на Марчевски. Нямам я‚ тогава ми попадна случайно.

30.03.2013,
коментар към публикацията на Румен Леонидов “Въведение в земното убийство на Христо Ботев” в сайта “Факел.bg”

* * *
Днес издават и четат “Моята борба”, днес е много неприлично някой да издаде, а друг да прочете “Чичо Томова­та колиба”…
Днес не издават и не четат “Птици долитат при нас” и “Далечини далечни”, днес издават и ти промиват мозъка с “Основи на българизма”.

* * *
Тъй светло бъдеще ми обещават партиите, че бих искал да гласувам за всички тях. Моля регистрираните партии да се свържат с моята електорална милост и да ми обяснят как мога да гласувам за всяка една от тях. Моля побързайте, нямаме време!
* * *
Разбираха се най-добре, когато не си говореха.

* * *
Когато четеш някои страници на Джакомо Леопарди почти си склонен да [си] повярваш, че преди двеста години хората са били по-извисени, някак по-духовни. Когато четеш други негови страници обаче лично той категорично те убеждава, че това е … непосилно за Homo sapiens…
Илюзии. Същото усещане съм имал неведнъж през годините, май тук-там съм и отбелязвал по нещичко, спомням си как преди трийсетина години имаше период, в който бях задълбал в страници на Лев Николаевич, а след мину­ти в някой от тия дни някакви се псуваха безобразно в трамвай 4 на площад “Възраждане” и това ме събуди в реалността. Дали човекът по принцип е склонен да страни от територията на духовното е въпрос на избор и разбиране за живота, тъй както и всеки краен извод на дървено философстващия не може да бъде абсолютно верен – ако и Леопарди се е сблъсквал с житейския цинизъм, простащина, грубост и бездуховност, в края на краищата е съществувал и самият той – духовната личност…

* * *
Парламентът ни е като детска градина. Ама ми излиза много скъпо…

* * *
Станалото току-що при Президента доказва, по мое мнение, само едно: червените и Доган-Местан съвсем съзнателно мълчат и дават предя на Сидеров. Готвят го за премиер! Нямат друг ход, освен да си го изкарат на народа чрез качването на щурмбанфюрера на мостика на държавата, който бълва змии и гущери където и да се появи, за ДА ДАДЕ УРОК НА НАРОДА /дали това не е скритият замисъл?!/… По този начин те ще си измият ръцете, а онзи ще нагази съвсем в л..ната и най-накрая народеца да му го върне, както на Мусолини. Това целят Сергейчо и Лютвито. Не може да бъде случайно, че Орешарски, след вчерашните молби за прошка !?!, назначи някакъв сик-аджия за заместник-министър и след два часа го уволни… Това ли целят днес вече – Орешарски да падне?!?
Народе, да внимаваме!!!
20.06.2013

* * *
Да падне незабавно имунитетът на депутатите! Само така би могъл да се ограничи политическият рекет на Болен, Долен и сие, само така депутатите не биха имали наглата дързост да се крият зад депутатския имунитет, за да вършат безобразията си от всякакъв род. Такъв мутропарламент, такъв политически мутробарок досега не е имало. В лицето на Сидеров демокрацията роди своята най-отвратителна гротеска, а червените и ДПС просто му се възхищават, това го вижда и слепият. Като тяхно отроче въпросната персона провежда онова, което те биха желали, но /засега/ не смеят. Пък и защо да не извади негова милост кестените от огъня?! Впрочем, кой го назначи навремето за главен редактор на “Демокрация”, кой и днес мете пътя пред него?!? Тоя човек, тия хора няма ли да си посипят главите с пепел?!? Защо изисканото му поведение бе “простено” от германците, когато прави маниакалните си простотии в онзи самолет до Германия и българските дипломатически власти имат ли пръст в това?! Защо сегашният Главен прокурор не направи НЕЩО, поведението на този представител на … народа да бъде озаптено до коректно и възпитано поведение, за да спре с политическата си чалга?!? Как да се тълкува разходката на щурмбанфюрера с палка по софийските улици, за да плаши гражданите, че “лично ще му изядат шамара”?!? Но и това, мисля, не е най-страшното. Най-страшното е, че хора като тоя лумпен на псевдодемокрацията стават пример за поведението на младите. А може би и не сме видяли всичко от арсенала на “историята на идиотизма”?!? До кога ще търпим това???

* * *
Демокрацията е сито, което, за някои особени демокрасти, се оказва много широко и … уви, удивително удобно социално “приспособление”…

* * *
Журналистически бисери (7)
В началото на юли bTV излъчи чудесен филм – “Боговете сигурно са полудели”. Бях го гледал вече през годините и винаги ми е правило впечатление “неевропейското” тесто, от което е направен – особена идея, поднесена особено, със смесване на пластове, епохи, на мислене, на фина интелектуална ирония и самоирония, на двусмислие и странни за нас “намеци”, които на мен, ще призная, ми допадат. Казвам “на мен” защото преди години, когато го гледах за първи път по една от телевизиите, си спомним, че споделих впечатленията си с хора от друго поколение, които не само не бяха го схванали, но и го отрекоха като идеи и визия. Но … всеки има право на мнение, в края на краищата, винаги ще има хора, които ще отрекат и най-доброто…
Това обаче, което този път ми направи впечатление, затова и го вмъквам в рубриката “Журналистически бисери”, е фактът, че споменатата телевизия е поставила дамгата “Препоръчителен родителски контрол”, което за този филм е повече от смешно. Да не препоръчваш тъкмо тази продукция за деца под 12 години е, извинете, нищо повече от … бисерен гаф. Пък как редакторите разбират нещата, нека те си поизяснят понятията.

********************************

********************************

Прочетено в интернет

Над 5 години 3 000 цигани в Луковит живеят без вода

Вече пет години над 3 хиляди жите­ли на ромския квартал “Изток” в Луковит са без вода. Кметът на Луковит Иван Грънчаров заяви, че общината не може да се справи с проблема заради остарелите водопроводи и многото незаконни къщи в квартала.
Той добави, цитиран от БНР, че ще търси съдействие от ВиК-Ловеч и Mинистерството на регионалното развитие.
Водопроводните тръби са основно етернитови и не издържат на голямото налягане. Реално там вода няма в момента, посочи Грънчаров.
Не мога да накарам по никакъв начин, а пък и не е морално да ги карам да ходят на детски градини, на училище, хора, които не са с достатъчно доб­ра хигиена. Трябва по някакъв начин да го решим, тъй като става въпрос за живи хора, коментира още той.
Община Луковит започва реализацията на проект за подмяна на 12 километра водопроводи и изграждане на 18 километра предканализационна мрежа.
Ръководителят на ВиК-Луковит Цветан Атанасов увери, че след рекон­струкцията на централния водопровод в града ще бъде решен и проблемът с водоснабдяването на квартал “Изток”.

News.bg,
28.06.2013

Прочетено в интернет

Узаконяването на ромските гета

разсърди Столична община. Възможността за узаконяване на ромските гета, която ще дойде след евентуални поправки Закона за устройството на територията, подготвени от БСП, бе посрещната на нож от всички полити­чески групи в Столичния общински съвет. Кметът Йорданка Фандъкова апелира депутатите да обмислят доб­ре предложението, тъй като това ще обезсмисли усилията на районните кметове да се справят с проблема. Фандъкова обясни, че в момента се подготвят устройствените планове в столицата. Например планът за квартал “Факултета” вече е обявен и според нея не е нужно държавата да “стиму­лира” общината по този начин.
Около нейното мнение се обедини­ха и от опозицията в градския парламент. Според общинския съветник от БСП Калоян Паргов не може всички не­законни постройки да се слагат под общ знаменател. “Това означава, че незаконната постройка на язовир “Искър” трябва да е равнопоставена с ромската къща в гетото Х”, коментира той. Той настоя за определени ограничения и разграничения. От ДСБ пък определиха решението като лош знак за новото правителство. “Ако тръгнем по тази линия да узаконяваме незаконното, разбирате ли какво ще стане в България?!”, запита Вили Лилков. Най-остро реагира общинския съветник на ВМРО Ангел Джамбазки. Той бе категоричен, че узаконяването на гетата е стъпка към разпадане на българската държава и определи предложението като скандално, дискримина­ционно и обидно. ВМРО е готова на протестни действия.

Мария Койчева,
в. “Сега”, 14. 06. 2013

Прочетено в интернет

Заяву Європейського Центру з прав Ромів

Шановні колеги,
інформуємо Вас про те, що Коаліція з протидії дискримінації в Україні підтримала Заяву Європейського Центру з прав Ромів до української влади з проханням утриматися від різного роду висловлювань, які ставлять під сумнів принципи рівності і недискримінації, створюють негативний образ ромів і непотрібні бар’єри їх нормальному існуванню в Україні.

З повагою,
Назарій Боярський
Співголова Коаліції з протидії дискримінації в Україні

Прочетено в интернет

Коалиция против дискриминации
поддерживает заявление
Европейского Центра по правам Ромов

Европейский Центр по правам ромов (далее по тексту ЕЦПР), международная общественная организация, которая занимается защитой прав ромов посредством стратегических судебных тяжб, мониторинга ситуации с правами ромов, правовой пропаганды и образования в области прав человека. ЕЦПР имеет консультативный статус при Совете Европы, а также при Экономичес­ком и Социальном Совете ООН.
ЕЦПР ежедневно проводит мониторинг публичных высказываний государственных и общественных деятелей, которые касаются положения ромов и затрагивают вопросы их ежедневного существования, их проблемы и ситуацию в той или иной стране.
В соответствии с сообщениями средств массовой информации 23 мая 2013 года Сергей Илаш, секретарь Ялтинского городского совета, выступая на совещании с представителями милиции и рассматривая вопрос о борьбе с многочисленными гадалками , фактически приравнял ромов и бездомных людей к «зверушкам», и порекомендовал применять соответствующие меры, вплоть до выдворения из города, к тем представителям ромского меньшинства, которые не имеют документов.
ЕЦПР глубоко озабочено данного рода высказываниями и настоятельно рекомендует воздержаться от подобного рода комментариев в будущем. Помимо того, что данные высказывания носят явно оскорбительный характер, они также являются и дискриминационными в отношении ромского меньшинства в Украине. Ряд международных договоров ратифицированных Украиной и представляющих собой часть ее правовой системы, гарантируют каждому равные права вне зависимости от расовой и этнической принадлежности, языка, пола и т.д. Кроме того, статья 28 Конституции гарантирует каждому право на достойное обращение и уважение личности.
Удивляет и разочаровывает также и то, что данное заявление прозвучало буквально через несколько недель после того, как Президент Украины 8 апреля 2013 года подписал Стратегию интеграции ромов в украинское общество, а Правительство Украины в настоящее время разрабатывает план мер по реализации данной Стратегии на практике. Одним из основополагающих принципов данной Стратегии является принцип равенства и недискриминации. Показательно, что Стратегия подчеркивает тот факт, что для того, чтобы решить насущные проблемы ромов, сначала необходимо решить проблему социальной изолированности, которая является одной из причин плачевного положения ромов в настоящее время. Заявления, подобные тому, которые были сделаны секретарем Ялтинского городского совета, представляют собой яркий пример действий, которые увеличивают социальную пропасть и непонимание между ромами и остальными членами украинского общества вместо того, чтобы сокращать ее.
ЕЦПР хотело бы напомнить украинским властям, что государственные деятели должны не только воздерживаться от действий и поступков, которые способствуют усилению неприязни и вражды в многонациональном обществе, но всеми силами способствовать укреплению и поддержанию основных демократических ценностей в свободном обществе, одними из которых несомненно являются принципы равенства и недискриминации.
КПД поддерживает обращение ЕЦПР к украинским властям с прось­бой воздержаться от разного рода высказываний, которые ставят под сомнение принципы равенства и недискриминации, создают негативный образ ромов и ненужные барьеры их нормальному существованию в Украине.

Прочетено в интернет

В Украйна продължават
да палят ромски табори

На 13 юни т.г. около 20 часа вечерта около град Киев (Дарницки район) група от около 10 човека, с тояги в ръ­цете, са нападнали ромски табор и са го запалили. 40 човека са останали под отккрито небе, повечето от тях де­ца. Изгоряло е всичко, включително и личните документи на хората.
В Украйна такива палежи се извър­шват систе­матично, правоохранителните органи не разследват престъпленията, в осно­вата на които е расовата ненавист.

Пьотр Григориченко
Конгрес на ромите в Украйна

Прочетено в интернет

България е сред най-расистките
държави в Европа

racism-map3

България е сред най-расистки наст­роените държави в Европа, показват данните от проучване на шведски учени, цитирано от в. “Вашингтон пост”.
По този негативен показател страната се конкурира на челните места с Албания, Молдова и Франция.
Нивото на расизъм е измерено въз основа на отговорите на въпроса: “Съгласни ли сте да имате съсед от друга раса?”. Така между 20 и 29,9% от жителите на тези държави са заявили, че не искат за съседи представители на друга раса.
Следващата група расистки настро­ени държави е тази на Румъния, Сърбия, Македония и Унгария, където между 15 и 19,9% от жителите не биха искали да имат за съсед представител на друга раса.
Норвегия, Швеция, Великобрита­ния, Латвия и Андора са най-толера­н­тните държави в Европа, а в света това са Австралия, Канада, Нова Зеландия, САЩ и повечето страни от Южна Америка. Там под 5% от гражданите са заявили, че не желаят за съседи хора от друга раса.
Най-расистки настроени в света са Хонконг (71,8%), Бангладеш (71,7 %), Йордания (51,4 %) и Индия (43,5 %).
Шведските учени, осъществили изследването, искали да установят дали степента на икономическо развитие има връзка с равнището на расизъм на гражданите на една страна.
Резултатите от проучването показа­ли, че степента на икономическо развитие може да бъде свързана само с благоприятно отношение към хомосексуалните хора (колкото по-развита икономически е дадена държава, толкова по-висока е степента на толерантност), но не са установили пряка връзка между икономическия статут на дадена държава и по-високото или по-ниското равнище на расизъм на нейните граждани.
“Вашингтон пост” е съставил “карта на расизма” въз основа на данните от проучването.

VESTI.bg,
11 .05.2013

Прочетено в интернет

В Германия съдят неонацистите

В Мюнхен тече съдебен процес срещу неонацисти, обвинени в 9 ксено­фо­бски убийства. Осем от жертвите са от турски произход. Основна заподозряна е 38-годишната Беате Цшепе. Двамата й предполагаеми съучастници Уве Бьонхарт и Уве Мундлос се самоубиха през ноември 2011 г. Тримата са част от неонацистка организация, нарекла се “Националсоциалистически нелегални”. В края на април т.г. Германия поднесе официално извинения в ООН заради пропуски, допуснати в разследването.

Прочетено в интернет

У Києві невідомі розгромили
і підпалили циганський табір

Україна, Київ, 5 липня

Міліція намагається встановити особи нападників цигани. На циганський табір напали невідомі. Як пові­домили “Комсомольской правде в Украине” у столичній міліції, невідомі вимагали від ромів терміново покинути місто. “Вам тут не місце, забирайтеся з міста!”, – кричали двоє хлопців, які ввечері вирішили навідатися до циганського табору, облаштованого неподалік від багатоповерхівок на Березняках.
Непрохані гості прийшли до ромів з каністрою бензину і свої погрози хлопці підкріплювали нецензурними словами і кулаками. “За свідченнями свідків, це були двоє спортивних хлопців, вони зайшли до циганської кибитки, спочатку зажадали від циган зібрати свої речі і забиратися. А коли ті відмовилися, почали з ромами конфліктувати, зав’язалася бійка, – повідомили правоохоронці. – Після словесних перепалок і бійки молоді люди розлили горючу суміш, яку вони принесли з собою, підпалили і втекли”.
Перелякані і збентежені мешканці табору кинулися гасити пожежу і почали телефонувати в міліцію. Пожежу вони погасили, жертв, на щастя, вдалося уникнути. Проте міліціонерам затримати нападників не вдалося. Варто зазначити, що циганський табір на Березняках вже давно викликав багато запитань у місцевих жителів. Роми живуть тут у справжніх кибитках – напівкруглий навіс над возами затягнутий синьою плівкою.

*************************************

*************************************

Галерия “Andral”

Веселин Лаков и
неговият Дон Кихот

IMG_6884

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 1”

IMG_6866 1

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 2”

IMG_6893

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 3”

IMG_6892

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 4”

IMG_6886

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 5”

IMG_6896

Цикъл рисунки с молив “Дон Кихот 6”

***************************************

***************************************

Andral 72-73 grwb

Продължава в „Andral“ 72-73 b, 2013

Вашият коментар

Попълнете полетата по-долу или кликнете върху икона, за да влезете:

WordPress.com лого

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Промяна )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Промяна )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Промяна )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Промяна )

Connecting to %s